то осені

Ведучий: По городу Гарбуз ходить, Всіх із роду оглядає. Кого хвалить, кого учить, А кого і научає. І звернувся до ґаздині, Молодесенької дині.

Гарбуз: Розкажи мені, красуне, Як ти влітку працювала? Може, трохи лінувалась? Чи сумлінно дозрівала?

Диня: Ой, Гарбузе – Гарбузенко, Вічно ти підозри маєш, Не сидиш на однім місці, По городу все гуляєш. Бачиш же, я постаралась, Ніжним соком все набралась, Налилася на всі боки, І важкі вже мої кроки.

Гарбуз: Ой, чудова ж господиня, Моя ніжна, смачна Диня. А що скажуть Огірочки – Мої любі сини й дочки?

Огірки: Не свари нас, любий татко. Гарно ми росли… спочатку, Та якісь дощі махнули – Заховатись ми забули. Коли сонечко світило, Ми листочками не вкрились, На кілках – шнурках висіли І, звичайно, перезріли.

Гарбуз: Ой, ну що ж, я розумію. Та надіятися смію, Щоб в наступне знову літо Все завчас буде прикрито. А що тут за каруселі, Чому всі такі веселі?

Морква: Любий братику, послухай, І сестрицею пишайся, Бо не просто я Морквиця – Гарбузовая сестриця. Я пробилась в депутати, Скоро буду виступати І доб’юся для городу Перегною аж підводу! О!

Гарбуз: Радий, радий я, сестрице, Маєш розум, хоч дівиця. Пишна, гарна і в достатках, А тепер ще й депутатка. Ну, а як же Бурячок, Мій шановний своячок?

Буряк: Що казати, я – у нормі, Круглий, чистий, соком повний. Так же кольором налився, Ніби в Африці родився, Буде борщ смачний, червоний, З бурячком такий чудовий.

Гарбуз: Добре, добре, зрозумів, Що ти роду не підвів. А що скаже Бараболя? Як жилося їй у полі?

Картопля: Хоч проблем було багато, Та не буду нарікати. Мене люблять, поважають, Другим хлібом називають. Можу бути у меню Хоч по кілька раз на дню.

Гарбуз: Так, звичайно, правду кажеш, Людям ти сердечно служиш. Хоч циганської натури, Та високої культури. Задоволений я вами, Бо багатий родичами. А Цибуля в нас чудова, Правда, трохи гонорова, Але, якщо лад у вас, Страва буде – вищий клас.

Цибуля: Не соромте мене, дядьку, Бо покину зараз грядку, Я серйозна у всіх справах І смачна у різних стравах.

Диня: Не сердись на дядька, люба, Бо від нервів смаку згуба. Усі знають – рід наш славний, Гарбузовий рід преславний, Тож тепер, Гарбузе – батьку, Всім подякуй для порядку.

Гарбуз: Я вклоняюся Вам ґречно І всім дякую сердечно, А також даю наказ: Щоб любили люди нас І смачні вживали страви – не псували тої справи. Хай наш рід чудовий буде, На поживну користь людям.