У 1651 році Богун вів бої на Брацлавщині проти загонів М. Калиновського та С. Лянцкоронського. У боях під Вінницею в березні 1651 року Богун вперше найбільш масштабно проявив свої здібності воєначальника. Залишивши частину свого війська у місті, Богун з рештою вирушив назустріч магнатові Речі Посполитої Лянцкоронському з добірною шляхетською кіннотою. Після нетривалої сутички козаки в удаваній паніці почали відступати до укріпленого по той бік Бугу монастиря, таким чином заманивши в ході бою кінноту Речі Посполитої на Південний Буг, де крилаті гусари потрапили до завчасно підготованої пастки (козаки перед боєм прорубали в кризі ополонки, притрусивши їх сіном та прикрили снігом, щоб не було видно). Сам Лянцкоронський ледве врятувався від такої смерті.

Оле́на Зависна (Завісна, дівоче прізвище — Гавратенко) (за іншими відомостями Мар'яна; загинула в листопаді 1654) — дружина сотника Зависного, героїня оборони Буші (тепер Ямпільський район Вінницької області).

В листопаді 1654 сотенне містечко Буша Брацлавського полку було обложене авангардом карального війська Речі Посполитої на чолі з коронним обозним С. Чарнецьким, що прибуло на Поділля.

Населення містечка (близько 6 тис. осіб) два дні (28—29 листопада) чинило відчайдушний опір ворогові і майже все полягло в нерівній боротьбі. Коли польські загарбники вдерлися до міської фортеці і в ході бою вбили сотника, Зависна підпалила діжку з порохом (за іншими даними — пороховий льох) і підірвала себе разом з ворогами. Про подвиг Зависної згадують польський хроніст 17 ст. В. Коховський та деякі документи. Цей епізод національної революції 1648–1676 описано в історичній повісті М. Старицького «Облога Буші» та історичній драмі «Оборона Буші».